· 

The story of the Ukrainian Easter egg

 

The egg is a symbol of new life and rebirth - this meaning was known to all peoples in ancient times. On the territory of Ukraine, even today, the usual egg-eating at the dawn of Easter, after the end of the service in the churches, has been massively popular.

 


 

Яйце є символом нового життя і відродження - таке значення відомо було всім народам в давнину. На території України і в наші дні масово поширений звичай їсти крашанки на світанку Великодня, після закінчення служби в храмах.

 

 

In the pre-Christian era, eggs were also used in magical rituals. The sick person wore a krashanka around his neck, suspended by a thread. According to pagan beliefs, the egg absorbed the disease. At housewarming parties, amulets made of red eggs framed by ears of wheat were hung above the door. The drawings of ancient Easter eggs repeat the motifs of the painted ceramics of the Tryplian culture.

 


 

У дохристиянську епоху яйця також використовували в магічних ритуалах. Хворий одягав на шию крашанку, підвішену на нитці. За язичницькими віруваннями, яйце поглинало хворобу. На новосілля над дверима вішали обереги з червоних яєць в обрамленні колосків. Малюнки давніх писанок повторюють мотиви мальованої кераміки трипільської культури.

 

 

In ancient times, pure beeswax, the live flame of a wax candle, and vegetable dyes were used for the production of Easter eggs. A special role was assigned to the water in which the paints were mixed. They followed it until dawn, silently, secretly, took it from 7 sources or where 3 streams merge into one. Among the Slavs, such water was called unbegotten, or "mute."

 

In ancient folk traditions, Easter eggs were painted throughout the year. In anticipation of the baby, the hostess painted them with bright flowers and birds, symbolizing the purity and beauty of the soul that is about to appear in the world. Easter eggs decorated with wheat spikes and agricultural plots were buried in the first and last furrow of the field for a rich harvest.


У давнину для виготовлення писанок використовували чистий бджолиний віск, живе полум’я воскової свічки та рослинні барвники. Особлива роль відводилася воді, в якій розмішувалися фарби. Йшли за ним до світанку, мовчки, таємно, брали з 7 джерел або там, де 3 потоки зливаються в один. У слов'ян таку воду називали неродженою, або «німою».

 

За давніми народними традиціями писанки розписували протягом року. В очікуванні малюка господині розписували їх яскравими квітами і пташками, що символізували чистоту і красу душі, яка ось-ось з’явиться на світ. У першу й останню борозну поля закопували писанки, прикрашені пшеничними колосками та сільськогосподарськими ділянками, на багатий урожай.

 

 

In the 20th century in Ukraine, the tradition of painting Easter eggs was under threat of destruction. At the time of atheistic propaganda, Easter eggs were classified as harmful cult attributes, and those who painted them deserved contempt, ridicule, and later - punishment. The production of Easter eggs stopped in the central and eastern, and then in the western regions, with the exception of remote Carpathian villages.

 

In the 1960s, due to the increased interest in folk art, pysankarstvo was revived. However, pysankarstvo did not reach beyond Prykarpattia and was revived very slowly, as it was almost completely forgotten and lost. Already in the 1970s, Easter eggs, as works of folk art, were exhibited at exhibitions, and their manufacture from wood, which was known in the 18th - 19th centuries, was revived. Later, in the 1980s, professional artists and folk craftsmen turned to pysankarstvo.

 

When the tradition of Easter egg-making in Ukraine was under threat of destruction, the Ukrainian diaspora in Canada, the USA, Brazil, and Argentina tried with all their might to preserve and revive the art of decorating Easter eggs. Photo albums, coins and postage stamps were issued.

 


 

У ХХ ст. в Україні традиція розписування писанок була під загрозою знищення. У часи атеїстичної пропаганди, писанки були зараховані до шкідливих культових атрибутів, а ті, хто їх розписував, заслуговували зневаги, висміювання, а пізніше – покарання. Виготовлення писанок припинилося у центральних та східних, а потім і західних областях, за винятком віддалених карпатських сіл.

 

У 1960-х роках у зв’язку з посиленням інтересу до народного мистецтва відновлюється писанкарство. Проте писанкарство не сягало далі Прикарпаття і відроджувалося дуже повільно, оскільки було майже повністю забуте і втрачене. Вже в 1970-х роках писанки, як твори народного мистецтва, експонувалися на виставках, відновилося виготовлення їх із дерева, що було відоме у XVIII – XIX ст. Згодом у 1980-х роках до писанкарства звертаються професійні художники, народні майстри.

 

Коли в Україні традиція писанкарства була під загрозою знищення, українська діаспора в Канаді, США, Бразилії, Аргентині всіма силами намагалася вберегти та відродити мистецтво оздоблення писанок. Видавалися фотоальбоми, випускалися монети та поштові марки.